Парафія святого Івана Богослова

ЛИПЕНЬ
14
вівторок



Єв. – Мт. 52 зач.; 13, 24-30.

24. Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
29. Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”
31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”
33. Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –
34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,
35. щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

На стежки спасіння направ мене, Богородице, бо ганебним гріхами осквернив я душу свою і в лінощах все життя своє прожив.
Молитвами ж Твоїми позбав мене від всякої нечистоти.