17 вересня 2023 р. паломники із парафії св. Івана Богослова с. Суховолі Городоцького деканату Стрийської єпархії УГКЦ вирушили до міста Володимира Волинської області. Це рідне місто, звідки починається життєвий шлях священномученика Йосафата Кунцевича Архієпископа Полоцького. Неділя 17 вересня видалася по-літньому спекотною. Паломницька група у складі понад 25 чоловік раненько вирушає із рідного села. По дорозі підбираємо нашого отця-диякона Ігоря Бойка, що мешкає у селищі Зимна Вода.
Обминаючи Княжий Львів, прямуємо гарною трасою до міста Кристинополя (Червонограда). Паломництво починається із молитви, яку очолив отець-диякон Ігор Бойко. Пізніше відмовляємо повністю вервечку до Пресвятої Богородиці: радісні, світлі, славні, страсні Таїнства. Проїжджаємо через старовинну Жовкву, яка славиться героїчним та трагічним минулим та не менш цікавим сьогоденням. З вікна автобуса оглядаємо величні куполи монастиря отців-василіян Пресвятого Серця Христового, храм святого Йосафата, резиденцією нинішнього Владики Сокальсько-Жовківського Михаїла Колтуна, прекрасний храм ПЦУ Петра і Павла. Саме тут працює славне видавництво «Місіонер» та видається щомісячний часопис під однойменною назвою. Дальше простуємо дорогою з вибоїнами, оскільки йде ремонт моста через головну трасу. Трясе нас не дуже довго. Виїжджаємо на шосе, яке прямує до колись шахтарського міста, що досі не поміняв нав’язану назву «Червоноград». Хоч чогось червоного тут не бачимо, а лише сліди сумного радянського минулого.
Зовсім інший вигляд має давня частина міста. Прекрасний ансамбль із мідними куполами монастиря св. Юрія ЧСВВ. Біля воріт монастиря нас гостинно зустрічає уродженець нашого села ієромонах Йосафат Вороцянка ЧСВВ. Спочатку прямуємо до храму, де молимося перед чудотворною іконою Кристинопільської Богоматері. Пізніше о. Йосафат із дозволу ігумена дозволив нам оглянути монастирські будівлі не тільки зовні, але й зсередини.
Ми побували у монастирській бібліотеці, монашій каплиці. Отець Йосафат ЧСВВ докладно розповів нам про історію Кристинопільської Чудотворної ікони, чудесні зцілення, які сталися через молитви до Пресвятої Богородиці, явленої у її Чудотворній іконі. Отець Йосафат та отець диякон Ігор благословляють нас мощами св. Великомученика Юрія та св. Папи Івана Павла II.
Разом з отцем Йосафатом вирушаємо до княжого міста Володимира (Волинська обл.). По дорозі відмовляємо співану вервечку до священномученика Йосафата. Пізніше співаємо пісні до св. Йосафата, а також патріотичну пісню «Ой у лузі червона калина». Отець розповідає нам про славну історію Волинського краю, яка стала фактично батьківщиною Унійної Церкви, попередниці УГКЦ. Волинь – це батьківщина славної УПА. На жаль, політика змовсковщення залишила глибокі рани у цих краях.
Ось вже у княжому Володимирі. Під’їжджаємо до василіянського монастиря св. Йосафата, що знаходиться у колишній німецькій «Кірсі». Гарний іконопис храму не порушує готичного стилю святині. У святилищі бачимо вітраж із зображенням священномученика Йосафата. Святу Літургію відслужив для суховільчан о. Йосафат ЧСВВ у співслужінні отця-диякона Ігоря Бойко. Отець Йосафат виголосив проповідь на євангельську тему. Паломники приступили до св. Тайни Покаяння та Євхаристії. Пізніше було відслужено молебень до священномученика Йосафата. Вірні мали змогу прикластися до мощей св. Йосафата. Отець Йосафат помирував паломників.
Після перекусу та відпочинку у монастирському приміщенні вирушаємо оглянути княже місто Володимир. Зупиняємося біля місця, де стояв будинок, у якому народився великий подвижник нашої церкви. На цьому місці поставили хрест із розп’яттям Ісуса Христа. Побували ми і на вулиці святого Йосафата Кунцевича. Дальше оглядаємо катедру ПЦУ, яка колись була греко-католицькою, та співаємо пісню «Достойно єсть, о Божа Мати». Пізніше заходимо до Успенського собору, побудованого ще за княжих часів. Це катедра так званої «УПЦ» що в єдності з московським патріархом. Саме тут знаходиться хрест із розп’яттям, перед яким у церкві св. Параскевії, якої вже нема, молився святий Йосафат хлопчиком. Саме іскра із цього хреста обпекла груди св. Йосафата та визначила його покликання. Побожно цілуємо цю реліквію. Біля церкви св. Миколая, яка колись носила ім’я св. Йосафата, тільки молимось під храмом. Ця святиня теж у руках УПЦ, що в єдності з москвою. Радісні та втомлені вирушаємо додому. Щиро дякуємо о. Йосафату, отцю-диякону Ігорю Бойку та отцю Йосифу ЧСВВ із монастиря у Володимирі.
Повідомив Зеновій Дрималовський
Фотогалерея:
