Папа Лев XIV
Папа Лев XIV: від Чикаго до Апостольського престолу.
Хто він — новий Глава Католицької Церкви, що 8 травня 2025 року зійшов на престол святого Петра? Американець з європейським корінням, Папа Лев XIV поєднує у собі глибоку віру, місіонерський досвід і розуміння викликів сучасності. Пропонуємо вірним УГКЦ ближче познайомитися з особистістю нового Святішого Отця з його власних слів.
» Більше...
Від американського хлопчика до Глави Вселенської Церкви
Народжений у Чикаго в родині американців з європейським корінням, нинішній Папа Лев XIV виріс у глибоко католицькій сім’ї, де віра була не просто традицією, а живим свідченням. Його батьки, обоє уродженці Чикаго, були активними парафіянами місцевої церкви, а дідусі та бабусі — іммігрантами французького та іспанського походження.
«Я виріс у дуже католицькій родині, батьки були сильно заангажовані в парафіяльне життя», — згадує кардинал Роберт Превост в одному з нещодавніх інтерв’ю на Rai Vaticano та Tg1. «Моє розуміння Церкви формувалося через досвід парафіяльного життя, через спостереження за відданістю батьків та спілкування із друзями в парафіяльній школі».
Покликання до священства
Саме близькість до парафіяльних священників і глибока віра родини посіяли в юному серці майбутнього Понтифіка зерно покликання. У 14-річному віці він вступив до малої семінарії ордену августинців, з яким познайомився через молодих людей, що вже обрали цей шлях.
«Після університету я вирішив вступити до новіціату», — розповідає теперішній Папа. «Це був важливий період пізнання себе, що є основною темою для послідовників святого Августина, період відкриття важливості дружби та спільнотного життя».
Місіонерський досвід
Після здобуття богословської освіти у США молодий священник приїхав до Рима для вивчення канонічного права. Провівши рік як диякон, а потім як молодий священник у Вічному місті, він вирушив до Перу, де розпочав своє місіонерське служіння в малій північній прелатурі.
«У ті роки мене охопив певний неспокій, бажання бути місіонером — не залишатися у своїй країні, а брати участь в іншому виді служіння як священник, як чернець», — ділиться Святіший Отець.
Духовні наставники та родинна підтримка
На духовному шляху майбутнього Понтифіка важливу роль відіграли як священники-августинці, так і його родина. Особливо зворушливі спогади про розмови з батьком у моменти сумнівів, які природно виникають у молодої людини, що обирає шлях священства.
«Мій батько не був духівником у прямому значенні цього слова, але його глибокі, щирі розмови про важливість близькості із Христом і пізнання Божої любові мали на мене величезний вплив», — згадує Папа Лев XIV. «Такі моменти спілкування з батьком, який був педагогом і мав дар порозуміння, стали для мене дороговказом».
Погляд на Церкву сьогодні
На думку Святішого Отця, голос Церкви сьогодні — це не так інституція, як справжнє сопричастя вірних, свідчення мучеників, присутність і свідчення чоловіків та жінок, які віддають своє життя часто в ситуаціях насильства, війни та конфлікту.
«Це — голос, який пропонує велику надію світові, хоча, на жаль, не всі мають бажання чи розплющені очі, щоб почути й побачити це послання», — зазначає Папа. «Тут криється великий виклик для Церкви. Ми надто часто дозволяли Церкві залишатися лише інституцією — частково або повністю. Коли людина думає про Ватикан чи Святий Престіл, вона бачить інституційні виміри, але це не є серцем того, чим є і має бути Церква».
о. Тарас Жеплінський
Департамент інформації УГКЦ
Джерело: Українська Греко-Католицька Церква
« Згорнути
Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук)
Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук) народився у християнській родині 5 травня 1970 року у м. Стрию Львівської обл. Це був період підпільної діяльності УГКЦ, коли греко-католицькі священники служили Божественну Літургію в родинному домі Шевчуків.
Після закінчення середньої школи № 10 навчався у Бориславському медичному училищі. Одночасно у 1983—1989 роках навчався у підпільній греко-католицькій духовній семінарії.
Як випускник медичного училища, відслужив два роки строкової служби фельдшером в окремому батальйоні аеродромного забезпечення Луганського вищого військового авіаційного училища. “Я служив спочатку в учебці у Вінницькій області, станція Вапнярка. Там, фактично, відбувався той такий перший, як тоді називалося, «курс молодого бойца», а після того згідно такого розприділення я потрапив на службу в Київський військовий округ і служив в Луганську у Вищому військовому училищі штурманів ім. Пролетаріату Донбаса. То є повна назва, я її очевидно українською мовою повторив» — розповідає Блаженіший в одному із інтерв’ю.
» Більше...
Після цього його життєвий шлях пов’язаний виключно з церковними справами. Як він відзначає, до рішення стати священиком його спонукала висока релігійність його батьків та близьких родичів, усього галицького суспільства, однак вирішальним він вважає знайомство з отцем Михайлом Косило, священиком підпільної церкви, який на сьогодні вже помер: «В свій час він два строки відсидів у в’язниці за священицьку діяльність, потім був призначений ректором підпільної семінарії. Сила цієї особистості, сила зустрічі з такою особистістю і стала останнім поштовхом…»
З 1992 року по 1994 рік навчався у Львівській духовній семінарії.
21 травня 1994 р. С. Шевчук отримав дияконські свячення (святитель Владика Филимон (Курчаба)), 26 червня 1994 р. рукоположений у священики (святитель Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський).
1994—1999 роки — Папський Університет св. Фоми Аквінського у Римі, відомий як «Angelicum» («Ангелікум»). По закінченню навчання у цьому ж навчальному закладі здобув докторську ступінь з відзнакою «Summa cum laude» в галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської богословської традиції.
«Я ніколи не хотів навчатися за кордоном. Але мене рекомендували. І я поїхав на навчання до Риму згідно з направленням, наданню якого сприяв Блаженніший Мирослав кардинал Любачівський, тому що в той час було багато бажаючих стати священиками, але не було викладачів, тому я і поїхав на навчання. Але я ніколи не поривався до тих титулів, тих завдань, які мені посилав Господь Бог» (джерело – «Українська правда», 05.08.2011 р.).
Як зазначає Святослав (Шевчук), після захисту у Римі докторату він через Східну Конгрегацію домігся загальної аудієнції у Папи Римського Йона Павла II, на якій попросив у Святішого Отця благословення на свою місію в Україні. Отримав його словами: «Їдь, брате, ти там матимеш дуже багато праці».
У 1999—2000 рр. – префект, у 2000—2007 рр. – віце-ректор по навчальній частині Львівської духовної семінарії (ЛДС) Святого Духа.
З 2001 – віце-декан богословського факультету Львівської богословської академії (з 2007 р. — Український католицький університет).
У 2002—2005 рр. обіймає посади голови секретаріату та особистого секретаря Верховного Архієпископа УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара), а також керівника Патріаршої курії (виконавчої структури) у Львові. Пізніше, у березні 2011 р., на своїй першій прес-конференції в статусі Глави УГКЦ Святослав (Шевчук) відзначить: «Найперше, я хочу Вам сказати, що вважаю себе, можливо, таким духовним сином і послідовником Блаженнішого Любомира… він, як той добрий батько, вміло мене виховував…».
З червня 2007 р. – ректор ЛДС Святого Духа.
14 січня 2009 р. Святіший Отець Бенедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення отця доктора Святослава (Шевчука), ректора ЛДС Святого Духа, єпископом-помічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина). Новому єпископу було уділено титулярний престол Castra di Galba.
Архієрейська хіротонія (таїнство поставлення) відбулася 7 квітня 2009 р. в Архікатедральному соборі Святого Юра у Львові, головній святині УГКЦ. Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира, був Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк), Архієпископ Львівський, а співсвятителями – Владика Михаїл (Микицей), єпарх єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі, та Владика Юліян (Вороновський), єпарх Самбірсько-Дрогобицький.
10 квітня 2010 р. призначений Апостольським Адміністратором єпархії Покрова Пресвятої Богородиці.
У вересні 2010 р. Синодом була створена спеціальна комісія переважно з молодих єпископів, до складу якої був включений і Святослав (Шевчук), на яку було покладене завдання чітко сконкретизувати десятирічний план розвитку діяльності УГКЦ. Ця робота була виконана, а пізніше Святослав (Шевчук) вже працював у іншій утвореній групі, яка розпрацьовувала конкретні механізми, як можна визначені попередньою комісією побожні бажання і прагнення безпосередньо втілити в життя.
Упродовж свого єпископату Святослав (Шевчук) продовжував викладати. Коли приїжджав в Україну на Синоди, то читав лекції в Українському католицькому університеті та Львівській духовній семінарії. Мав напрацювання щодо читання циклу лекцій з богословської антропології в Аргентині.
23 березня 2011 р. Синодом Єпископів УГКЦ обраний Главою УГКЦ, при цьому участь в Синоді приймали 40 єпископів з усього світу. 25 березня цей вибір благословив Папа Римський Бенедикт XVI, змінивши таким чином на цьому посту Любомира (Гузара), який у лютому 2011 р. подав у відставку (зречення прийняте Папою 10 лютого 2011 р.). Введений на престол 27 березня 2011 р. у Києві, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
Зі слів самого Святослава (Шевчука), рішення про призначення Главою УГКЦ було для нього несподіваним і до нього він не був готовим ні духовно, ні психологічно. В певній мірі таке сприйняття рішення Синоду мабуть викликано і тим фактом, що на момент його прийняття Святослав (Шевчук) був наймолодшим єпископом світу (йому було 40 років) і, за наявними даними, він не входив до попереднього списку фаворитів.
« Згорнути
Преосвященний владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський УГКЦ
Преосвященний владика Тарас Сеньків народився 3 липня 1960 року в м. Чортків на Тернопільщині. В сімнадцять років (1977 рік) розпочав навчання у підпільній греко-католицькій семінарії, одночасно працюючи на різних роботах. 28 травня 1982 року прийняв священичі свячення з рук світлої пам’яті Владики Павла (Василика).В 1982-1989 роках Владика Тарас, як підпільний священик, душпастирював на території Івано-Франківської єпархії. Він був активним учасником Комітету за легалізацію Української Греко-Католицької Церкви. Від 1989 до 1992 років був настоятелем парафії в м. Чортків та очолював Чортківський деканат. Одночасно виконував обов’язки пароха міст Заліщики та Чернівці.
Повний теологічний курс Преосвященний Владика Тарас пройшов в Архієпископській семінарії м. Оломоуц (Чехія). Тут він навчався на факультеті університету «Палацького» та здобув ступінь ліценціату з богослов’я. Владика Тарас був духівником Івано-Франківської Богословської академії (вересень–грудень 2000 року) та Синкелом Бучацької єпархії у справах душпастирства та формації священиків (січень 2001 – лютий 2002 років).
» Більше...
15 лютого 2002 року Владика Тарас вступив до Чину Найменших братів Святого Франциска з Паоли («Minimi»). До 2004 року він перебував в управі Чину в Італії. Від 2006 року Владика викладав пасторальне богослов’я в Івано-Франківській Богословській академії.
22 травня 2008 року, Апостольським Престолом, Преосвященний Владика Тарас був проголошений Єпископом-помічником Стрийської єпархії УГКЦ, Титулярним єпископом Сицени (лат. Siccenna). Архиєрейська хіротонія Владики Тараса відбулася 20 липня 2008 року в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Стрию. Головним святителем був Блаженніший Любомир Гузар, а співсвятителями – Владика Володимир Війтишин та Владика Микола Сімкайло.
20 січня 2010 року Папа Венедикт XVI призначив Владику Тараса Сеньківа Апостольським Адміністратором ad nutum Sanctae Sedis Стрийської єпархії УГКЦ. Дане рішення прийняте з огляду на заяву Синоду єпископів УГКЦ про перешкоду, у зв’язку із станом здоров’я, у виконанні уряду Єпарха Стрийського Владики Юліяна Ґбура.
2 квітня 2014 року, Святіший Отець Франциск, взявши до уваги рішення Синоду Єпископів УГКЦ, дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів Владики Тараса Сеньківа Єпархом Стрийським. Чин інтронізації на престіл Стрийської єпархії відбувся 24 травня 2014 року в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Стрию.
Герб Владики Тараса
На синьому полі розширений хрест і дві руки тілесного кольору, з яких виходять червоно-золоті язики полум’я.
Щит розміщений на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять жезл і процесійний хрест – знаки єпископської влади.
На синій стрічці девіз золотом: «Все може той, хто любить Бога». Цей напис і руки з вогнем є символом святого Франциска з Паоли, засновника Чину найменших братів («Мінімі»), до якого належить Владика Тарас.
« Згорнути
Преосвященний владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийський УГКЦ
Владика Богдан Манишин народився 24 жовтня 1972 року в м. Новий Розділ Львівської області. Після навчання у Новороздільській СШ №3, 1987 року вступає до місцевого політехнічого технікуму, який у 1991 році закінчує зі спеціальністю «технік-механік». З 20 листопада 1991 року по 7 грудня 1993 року перебуває на військовій службі у Збройних силах України.
У 1996 році вступає на навчання до Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, яку успішно закінчує 2002 року. Впродовж 2002-2004 рр. продовжує навчання на кафедрі пасторального богослов’я Люблінського католицького Університету (Польша), де здобув науковий ступінь ліценціату.
Дияконські (03.03.2002р.) та священичі (15.09.2002р.) свячення Владика Богдан отримав з рук Преосвященного Владики Юліяна Ґбура в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.
» Більше...
Виконував наступні призначення:
– представник від Стрийської єпархії в Митрополичій Євангелізаційній Комісії УГКЦ;
– в.о. військового капелана в Академії сухопутних військ України м. Львів;
Впродовж липня 2004 року – листопада 2006 року душпастирював як сотрудник на парафії Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий, після чого, 22 жовтня 2006 року, призначений Адміністратором храму св. Миколая м. Перемишляни. 12 квітня 2010 року, призначений Протосинкелом Стрийської єпархії УГКЦ.
2 квітня 2014 року, Святіший Отець Франциск, взявши до уваги рішення Синоду Єпископів УГКЦ, дав свою згоду на канонічне обрання Владики Богдана на Єпископа та призначення його Єпископаом-помічником Стрийської єпархії УГКЦ.
Єпископська хіротонія Владики Богдана відбулася 24 травня 2014 року, в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Стрию. Головним святителем був Блаженніший Святослав Шевчук, Отець і Глава УГКЦ, а співсвятителями – Архиєпископ Ігор Возьняк, Митрополит Львівський, і Владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський.
Герб Владики Богдана
У синьому вістрі по двох срібних хвилях в основі пливе золотий човен із 12-ма апостолами у срібних одежах, над ними летить срібний голуб із золотим німбом навколо голови; у правому золотому полі Архангел Михаїл із срібними крильми та золотим німбом, у синіх обладунках, штанах і чоботях, тримає у правиці червоний полум’яний меч, а в лівиці – золотий щит із червоною облямівкою та хрестом; у лівому золотому полі – синя літера «М».
Щит розміщений на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл і процесійний хрест. Під щитом на синій стрічці девіз золотом: “ВЕЛИКИЙ БОГ ХРИСТИЯНСЬКИЙ”.
« Згорнути