10 жовтня 2021 року, Преосвященний владика Тарас, єпарх Стрийський відвідав з пастирським візитом парафію святого апостола Івана Богослова в с. Суховоля на Городоччині, де з нагоди храмового празника очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Владиці співслужили запрошені священнослужителі на чолі з парохом храму отцем Ігорем Головчаком.
У своїй проповіді, єпископ роздумував над змістом недільного євангельського уривку – притчею про таланти. За словами владики Тараса, завжди існує небезпека сприймати християнство як своєрідну божественну екзаменаційну систему, ніби Бог дав нам чітку програму поведінки і одного разу прийде, щоб провести кінцевий іспит, згідно якого відмінники отримають рай, а двієчники – пекло: “Лише в дійсності не все так просто. Ісус прийшов кликати не праведних але грішників, та знайти і врятувати те що загинуло. Тому висновок з притчі є трохи несподіваний: Бог має проблеми не з талановитими або нікчемними, але з тими, котрі думають що мають один талант і не вірять у те, що можуть щось змінити, або суттєво вплинути на події… Слуга, який отримав один талант, не є найгіршим, але не вірить, що така маленька справа є варта його зусиль. Знехтував тим, що талант, який довірено йому, є власністю Господаря, і здатний примножити свою вартість, якщо його відповідально інвестувати”.
“У історії спасіння Господь творить великі чудеса через слуг, які мали мало талантів. Якщо на хвилинку забрати німби з ікон святих, побачимо там звичайних, а подекуди спочатку і сумнівної вартості, людей. Такі собі непомітні особи, історія яких загубилася б серед історій мільйонів їх сучасників, але Бог їх покликав, і вони відповіли йому своїм життя, та стали славними у Церкві. Вони повірили, що Спаситель п’ятьма хлібами і двома рибами нагодував п’ять тисяч народу, що віра з гірчичне зерно може рухати гори, а лепта вдови є найбільшою пожертвою. Вони не занедбали свій, можливо єдиний, талант”, – продовжив єпископ.
На думку владики Тараса, отриманий слугами результат залежав передовсім від їх ставлення до господаря: “Перші двоє вважали господаря благодійником і отримали однакову винагороду. Третій бачив у господарі лише безжального і несправедливого диктатора, тому знехтував даною йому довірою та закопав гроші свого пана. Закопувати гроші було правом лише їх власників. Для слуги така поведінка була свідоцтвом зневаги до господаря. Вислів «ось тобі твоє» означає: «я за це більше не відповідаю». Тому господар називає його лукавим і лінивим, бо замість сповнення того, що йому належало, у своє оправдання кинув панові в лице звинувачення”.
“Звичайно, Бог не залежить від того, що кожен з нас про нього думає. Та хибне уявлення про Бога приводить людину до трагічних наслідків. До певної міри Бог стає для людини таким, яким вона його сприймає. Для тих, хто вірить, що Господь люблячий, щедрий і милосердний, – Він таким і є. Ті, хто трактує Бога жорстоким, свавільним і караючим, – самі собі суд чинять та вирок виносять…”
“Той хто вірить в Бога, бачить у ньому і всемогутнього Творця, і щедрого та люблячого Батька, обов’язково відкриє у собі даровані ним таланти. Вони є дані для того, щоб їх примножували роздаванням. “Вони є дані для того, щоб їх примножували роздаванням. Зрештою увесь скарб віри був доручений апостолами усій спільноті Церкви. І чим більше дарів та чим вище служіння – тим більше відповідальності. Прикладом цього є святий апостол Павло, який пише: «Коли я проповідую Євангеліє, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелія»”, – наголосив єпископ.
“Бог дав людині найбільший талант – створив її на свій образ, а з цим обдарував усім, що їй було потрібно для власного добра. Кожен раз, коли ми своїми вчинками інтерпретуємо слово «любов» як мистецтво жити для інших, повертаємо Богу його дари з дивідендами. Лише лінь та безбожне самолюбство спонукують нас закопувати отримані таланти, які самі по собі є даром Божої любові. А оскільки Господь прийде несподівано, то маємо бути «пильними» щодо таланту свого покликання, щоб не тільки уникнути втрати, але щоб принести Богу милі плоди та прийняти від нього нагороду – увійти в його радість та знайти себе записаними в книзі вічного життя”, – сказав владика Тарас завершуючи проповідь.
Джерело: Стрийська Єпархія УГКЦ
Фотогалерея:
