Одним з найголовніших свят у році є Пасха, що має багато звичаїв, часто дохристиянського походження. До них належить традиція фарбування яєць і випікання паски. У різних регіонах України були поширені легенди, в яких розповідається чому почали фарбувати яйця до Великодня.
Легенда, записана Іваном Франком на Гуцульщині, оповідає, що коли римляни схопили Ісуса, Марія хотіла вмовити Понтія Пилата відпустити її сина. Вона цілу ніч робила писанки й крашанки, а вранці понесла їх у кошику щоб подарувати їх Пилатові, про́сячи, щоб він помилував її сина. Але Пилат відповів, що вона прийшла запізно, бо його вже стратили. Почувши це, Марія зомліла, а писанки покотилися по всьому світу.
Чепурні святкові кошики прикрашають вишиваними рушниками, замаюють китичкою весняних квітів, барвінком і свічками. Особливим було ставлення до рушника, в якому святили паску. Його витягали, коли у жінки починались пологи, щоб легше було. Після церковної служби розходяться по домівках і починають «розговлятися», насамперед, освяченим яйцем. Крім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино, баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Люди вірили, що покладений у кошичок баранчик гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха. Свячене споживають всією родиною підчас святкового великоднього сніданку.
Вдома вся сім’я сідала до святкового столу, а перед тим усі вмивалися із череп’яної миски з трьома червоними крашанками. Потім усією родиною молилися. Після молитви батько брав миску із свяченими стравами і тричі обходив стіл, після цього ділив свячені крашанки й паску, даючи кожному по шматочку зі словами: «Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого празника в щасті й здоров’ї». Починався обід з паски та яєць, потім їли шинку, порося та інше.
Наступного дня хлопці обливали дівчат водою, а ті дарували їм крашанки чи писанки. Цього ж дня ходили сім’ями в гості, обмінювались писанками.
Христос Воскрес!
Ще зовсім недавно по містах і селах гучно лунали дзвони колядок, вся Україна прославляла новонародженого Христа. І ось настало в нас бажане і спасенне свято – день воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, основа миру, знищення смерті, припинення бісівських ворожих сил. У цей день люди об’єднуються з ангелами і разом з ними возносять хвалу воскреслому Ісусу. По всіх церквах б’ють Великодні дзвони, сповіщаючи Христове Воскресіння. Зі всіх сторін ми чуємо радісне: «Христос Воскрес!», «Воїстину Воскрес!». Це одне з найбільших християнських свят, до якого ми готуємося поступово і довший період, як і духовно, а саме: піст, молитва, переосмислення свого життя, відречення поганих звичок і думок, а головне – сповідь, в якій ми обіцяємо Богові стати кращими, так і фізично: прибираємо свої оселі, могили померлих родичів, готуємо святкові страви, які напередодні свята священники окроплюють свяченою водою.
Воскресіння Христове є об’єктом віри, це втручання Бога у порядок творіння та хід історії. «А якщо б Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна і віра наша» (1 Кор. 15.14). Усі правди, навіть найбільш недоступні для людського розуму, знаходять своє підтвердження в тому, що воскреснувши, Христос дав обіцяний остаточний доказ Своєї божественної влади. Через воскресіння нам дано незліченні блага, нам відкрито дорогу до спасіння. Це щасливий початок нашого земного життя, це надія на вічне життя в небі.
Отже, просвітімося цим торжеством і обіймімо одне одного. Скажімо «браття» і тим, що ненавидять вас, а тим більше тим, що з любові до нас що-небудь вчинили або перетерпіли. В дусі Воскресіння, простім одне одному. Зрозуміймо силу таїнства цього свята, і те, за кого Христос помер. Станьмо подібними до Христа, бо Христос став подібним до нас. Він прийняв вигляд слуги, щоб дістати для нас свободу. Він перетерпів неславу, щоб нас прославити, Він помер, щоб нас спасти!
Повідомила Оля Дмитришин
Відео:
Фотогалерея:
