Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям, улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти
З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, – бо з нами Бог!
Христос Рождається! Славімо Його!
Улюблені у Христі Ісусі браття і сестри! «Хто є, як Господь, Бог наш, що возсідає на престолі, що дивиться униз, на небо і на землю?» (Пс. 113:5). Слова псалма звучать як засновок до таїнства Воплочення Божого Сина. Бог перебуває на висотах слави, але дивиться вниз… Люди Авраамової епохи вважали, що Бог є непередбачуваним, а його маєстат перевершує небеса. Він – Творець і Володар всесвіту, і відстань між ним та людиною безмірна. Однак, не були впевненими, що Бог є цілком добрий, а тому не виключали, що може бути жорстоким і свавільним.
Але раптом настає нова дійсність: Той Єдиний, хто не має собі рівних і «возсідає на висотах», ласкаво споглядає додолу, схиляється і обіймає своє створіння. Цей погляд Бога вниз є радикально відмінним від зверхнього погляду. Божий погляд — це дія. Він своїм поглядом «піднімає з пороху злиденного…» (Пс. 113:7) та огортає його своєю прихильністю. Те, що він споглядає з любов’ю на все своє створіння, змінює людей і весь світ.
Вифлеємської ночі сказане до Мойсея слово: «Бог прихилився» (Пор. Втор. 10:15), отримує абсолютно нове значення. Божа прихильність набуває нечуваного і негаданого раніше реалізму, стає актом самопониження Бога. Він «прихилився» – приймає людську природу та як дитятко Ісус народжується від Непорочної Діви в убогому вертепі. Творець та Вседержитель, від якого залежить існування всесвіту, стає крихким створінням, залежним від людської милості. У вертепі Бог віддається цілковито людям.
Завжди були і є люди, які не спішать розпізнати Бога у вірі, або і противляться йому, бо мають страх з обмеження свого стилю життя та загрози власній свободі. Тому запитують, чи справді є доброю Абсолютна сила, яка встановлює і несе світ, чи може зло є подібно могутнє і оригінальне як добро та краса, на які орієнтовані природні прагнення людини.
Відповідь дав сам Бог. Він з’явився, вийшов із свого недоступного світла і замешкав посеред нас. Абсолютний став Дитям, щоб переконливо засвідчити людині: ти більше не мусиш мене боятися, віднині можеш мене тільки любити. Це вже не просто ідея чи результат розумових спекуляцій, але історична дійсність: «з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога» (Тит. 3:4). У вифлеємському вертепі людство отримало світло правдивого «одкровення», яке розвіяло темряву страхів: Бог абсолютно добрий, і це є остаточне та радісне запевнення, стверджене ним у Різдвяному таїнстві.
Колись кивот Завіту у святилищі Єрусалимського храму був місцем, де Господь таємничим чином перебував серед людей. Тому вірили, що над храмом скрито витає хмара Божої слави. Але на Різдво це стало дійсністю вифлеємського вертепу. Прихід Незбагненного у подобі безпорадного дитятка, цілком звіреного на милість людини, є водночас хмарою Божої слави. Як інакше би любов до людини, Божа турбота про неї, могла б проявлятися очевидніше? Що є більш подивугідним за любов, яка настільки схиляється і упокорюється? Божа слава стає видимою для нашого розуму, якщо очі нашого серця відкриваються перед таїнством вифлеємського вертепу.
Бог підняв завісу своєї таємниці спочатку найбільш убогим: пастухам, які в полях навколо Вифлеєму чували над своїми отарами. Чувати – означає більше, ніж просто не спати. Це були прості люди, але відкриті на відчуття Бога та його близькість, які не змирилися з його мнимою байдужістю до їх тяжкого життя. Тому, радісна звістка, що тієї ночі Спаситель народився «для нас», стає зрозумілою серцю, яке не приспане ілюзіями дочасного, вірить їй, та має відвагу шукати Бога як дитини, котра лежить у яслах.
Коли слава Господня осяяла пастухів, вони, огорнуті великим трепетом, чули хвалоспіви ангелів: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2:14). Слава Божа є на висотах, а тепер є у вертепі. Те, що було упосліджене, стало прославленим. Господня слава на землі є славою смирення і любові. Вона відновлює мир між небом і землею та між людьми. Цим миром є сам Господь. Він є там, де люди не хочуть робити автономний рай на землі за допомогою насильства. Він є з людьми, які мають чуйне серце, з покірними і тими, хто наслідує його у величі самопосвяти задля спасення людських душ. Він дає їм свій мир, бо через них мир входить у цей світ.
Пророк Ісая ще глибше впроваджує нас у таїнство Різдва: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9:5). Це єдиний текст Старого Завіту, в якому сказано про дитину, яка отримає ім’я «сильний Бог», «вічний Отець». Візія пророка виходить за межі історичного моменту і спрямована на те, що є таємничим і пов’язане з майбутнім. Дитя у своїй безпорадності є могутнім Богом, відвічним Отцем та Князем миру. В ньому є «велике світло», яке уздрів народ, що в пітьмі ходить, та яке засяяло над тими, що живуть у смертній тіні. А мир принесений ним, буде непорушний, бо «ярмо розтрощить, що над ним тяжіло, і все взуття піхотинця під час битви, і всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення вогнем…» (пор. Іс 9: 1-3,4).
У сучасному світі людині постійно загрожує різне насильство. Його тягар вже котрий рік є спільним хрестом нашого українського народу, який ціною великих жертв протистоїть воєнній агресії московських окупантів. Тому страждання уярмлених та кров невинних і оборонців справедливості взивають до Предвічного Бога: “Князю миру, як вифлиємське Дитятко ти дав нам запевнення своєї любові, яка перемагає всяке зло, та покликав нас бути з тобою творцями миру. Сьогодні ми страждаємо на власній землі, бо ведемо кривавий бій проти сил лукавства, беззаконня, агресії та насильства. Тому просимо тебе: об’яви Боже свою силу. Вчини щоб з цього світу, який болюче випробовує на стійкість нашу людську гідність, згинуло всяке «ярмо поневолювачів та згоріли закривавлені плащі і чоботи загарбників», та щоб у взаєминах між людьми запанував твій мир і справедливість”.
Сьогодні таємницю Божого різдвяного упокорення світ підмінює фальшивими пропозиціями щастя з непогамовного споживацтва. Супроти цього, прихід Спасителя у Вифлеєм відбувся в тиші. Це мовчазне об’явлення Божої слави триватиме впродовж усієї історії, запалюючи лагідністю в серцях людей світло віри у близькість Доброго Бога. Тому заспокоїти прагнення людини по зустрічі з Божим смиренням нездатні жодні альтернативи. Лише Вифлеємське Дитя з убогих ясел дарує людині справжню радість, а його доброта створює справжнє свято. Але воно теж є постійним викликом для кожного, хто прийняв Боже різдвяне послання, щоб світло віри, запаленої у скритості вифлиємського вертепу, донести до людських сердець.
Якщо ми хочемо знайти Бога, який явився для нас в дитятку Ісусі, то повинні зійти з трону нашого «просвітленого» розуму і відкинути всю фальшиву впевненість та інтелектуальну гордість, яка заважає нам усвідомити його близькість. Ми повинні свобідно йти шляхом простоти, яка дозволяє серцю бачити. Потребуємо теж схилити свої голови перед таїнством Божої Мудрості і Любові, щоб увійти через ворота віри і зустрітися з Богом, який відрізняється від усіх наших упереджених уяв та переконань. Там, де є віра, де проповідується і слухається Боже слово, Господь Ісус «приходить» сам, збирає людей і дає їм у Таїнстві Євхаристії своє Тіло, роблячи їх своїм Тілом. Втілений Бог не перестає освячувати людську природу та звеличувати людську гідність. Вірою в нього ми отримуємо життя, котре сягає вічності.
Нехай Безначальний, який відкриває себе для смиренних серцем у таємниці вифлеємського дитятка Ісуса, за молитвами і через заступництво Пресвятої Богородиці знайде нас гідними стати сопричасниками радості з його близькості впродовж нашого життя, та допровадить нас до вічної єдності з ним у небі. Дорогі у Христі співбраття у священстві та богопосвяченому житті, улюблені браття і сестри. Нехай радість Різдва проникне в усі куточки Вашого життя, а новонароджене Дитя Ісус усі щедро даровані Вам ласки увінчає короною правдивого щастя та миру, тут і у вічності. Амінь.
Христос Рождається! Славімо Його!
З Архиєрейським благословенням,
вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський
Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці,
у день свята Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці,
22 грудня 2021 року Божого