Різдвяне послання
владики Тараса Сеньківа, О.М., Єпарха Стрийського
та владики Богдана Манишина, Єпископа-помічника Стрийської єпархії.
Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям, улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти
Христос Рождається! Славімо Його!
Дорогі в Христі,
«Бог Предвічний нам народився!» Слова різдвяної колядки виражають найглибший зміст нашої віри, найбільшу з таємниць, у якій об’являється правда, яким є Бог, котрому ми поклоняємося.
Найважливішим різдвяним посланням для нашої віри є звістка, що Бог народився для нас
Свято Різдва Христа Спасителя не є одною з альтернатив для людської релігійності, ані сентиментальним чи фольклорним елементом культурної традиції. Не є це просто спогад про якусь історичну подію, котра є важливим моментом у релігійному світогляді людини.
Суть релігії полягає в підпорядкуванні людини Богові. Людина є релігійною за своєю природою, тому її дух спроможний пізнати, що Бог існує, але ніколи самостійно пізнати, яким Він справді є. Релігія народжується з людської туги за Богом у вигляді якогось уявлення про Нього, та формується в особистий чи колективний світогляд і вчення. Однак, так самотужки створений образ Бога, ніколи не може передати Його велич, незбагненність та Божественну сутність. В усіх намаганнях людини охопити безмежну таємницю Божественного обмеженими поняттями, бог завжди залишався творінням людських прагнень, ідолом, а така релігійність – ідолопоклонством.
Власне, ми часто стикаємося якраз з таким явищем у середовищі нашого сучасного релігійного суспільства, коли людина витворює собі саме такий образ Бога, який відповідає її власним бажанням і уявленням. Парадоксом сучасного світу є святкування Різдва без Христа, так само як життя релігійної людини без свідомості жодних зобов’язань перед Богом.
Таїнство Різдва є небесним ліком на таку духовну хворобу людини. В ньому Господь сам істотно міняє спосіб пошуку людиною Бога, виходячи їй на зустріч. В цьому спочиває кардинальна відмінність між кожною релігією чи релігійністю та християнською вірою. Лиш вона нам звіщає Бога, який сам, як перший, приходить у світ людей.
В історії спасіння об’явлення Бога розпочинається не тоді, коли людина в пошуках роздумує про Нього, але навпаки, коли Бог сам приходить до людини. Ініціатива виходить від Бога, а Його звернення до людини завжди діється вільно, суверенно, неочікувано, бо право вибору належить Йому (пор. Йо. 15,16).
У Старому Заповіті історія спасіння була творена Божим словом, висловленим до вибраного народу устами пророків та рятівною Божою чинністю. Однак Бог бажав сказати людині ще інше Слово, а не тільки сповіщати про Себе. Остаточна відповідь прозвучала коли «сповнився час» (Гал. 4,4), коли Господь вирішив не лише дати «щось від себе», а й дати «самого себе». Бог більше не бажав діяти у світі через пророчі слова та епізодичні прояви своєї могутності. Він хоче сам бути присутнім у цьому світі. Слово, яке Господь дає світові через Пречисту Діву Марію, є Його вирішальним Словом, Словом, яким є Він сам, і яке є метою людської історії та остаточним сповненням Божого плану спасіння всіх людей.
Якщо для всіх релігій спільним є визнання, що Бог здатний бути великим і універсальним «зовні від світу», або «охоплювати весь світ», то існує один вимір, в якому ці уявлення просто не допускають Божої присутності, а саме: що створіння може вмістити Творця. Безмежний Бог перевершив усяку релігійну фантазію: Він спроможний проникнути до нашої конкретної скінченної історії, нашої людської обмеженості і вчинити її місцем своєї присутності не тільки через слова, а як Воплочене Слово, не через людину, а як Людина. У Вифлеємі відвічне Отче Бог-Слово «стало тілом, і оселилося між нами», своїм народженням вступивши в конкретне «тут-і-тепер» людського буття.
Втіленням Бог приймає на себе всі немочі зраненої гріхом людської природи, Його божественна досконалість з’являється в осібній і обмеженій постаті Ісуса з Назарету. Абсолютний входить у світ як історична постать і ми вже не мусимо шукати Бога десь «ззовні», а можемо зустріти Його в кожній миттєвості нашого життя.
Бо хто бачить Сина – бачить Отця
У Різдві нам відкривається найсокровенніша тайна Трисвятого Бога. Ісус, єдинородний Син Споконвічного, приймає людську природу, щоб об’явити нам найсвятіше ім’я єдиного Бога Вседержителя, Творця неба та землі. Це ім’я є «Отець»: і то не лише Його Отець, а й наш Отець. Божественна Любов Бога Отця до людей є єдиною причиною Втілення Христа: через Нього вона стає видимою і зрозумілою у світі в усій своїй величі та повноті. Ми пізнаємо свого Бога як Небесного Отця, котрий зі своєї безконечної Любові приймає нас у Христі за своїх дітей. Відтепер нам дано право звернутися до Бога: «Отче наш».
Різдво Христа Спасителя – це неперевершена та неповторна мить, коли Бог об’являє себе, та у Єдинороднім Сині через Святого Духа, цілковито приймає кожну людину як Отець. В тиші та простоті різдвяної ночі привідкривається таїнство Трисвятого Божого життя, яким людина є обдарована та запрошена до участі в ньому.
Для людства Втілення Божого Сина стає обіймами любові Пресвятої Тройці
Божий Син став Людиною, щоб через свою людськість та своє життя об’явити сутність Триєдиного Бога. Вона полягає в тому, що Бог любить світ, що Він любить конкретно кожну без винятку людину. У Христі маніфестація Божественної любові досягає своєї вершини: вона настільки велика, що заради спасіння людини Господь вступає у прірву смерті, щоб, знищивши її отруйне жало, у своєму Воскресінні запевнити людині вічне життя. Тільки тоді, коли Бог Триєдиний, Він може розділяти з людиною страждання та смерть, не втрачаючи при цьому нічого зі своєї божественної абсолютності.
Ця об’явлена правда є обґрунтуванням нашого послуху вірі у Божество Христа. Він, Єдинородний Син Предвічного Отця, є нашим єдиним Спасителем, а тому й запорукою нашої найбільшої життєвої перемоги. А різдвяне послання з радістю нас запевняє, що Христос є посеред нас, і ми маємо Бога, який є нашим Отцем.
Християнин вже не є просто релігійним шукачем Бога, бо, по суті, його віра полягає в тому, що туга за Богом уже знайшла відповідь, у якій Бог об’явив йому себе. Бог «може» стати людиною, не перестаючи бути Богом, тому що Він є Триєдиний Бог-Любов, який прагне поєднати в собі усе людство. Впродовж нашого земного шляху ця Божественна любов є гарантована нам в особливому Таїнстві – пресвятій Євхаристії. Євхаристія вказує нам на предвічну тайну нашої віри – Воплочення Отчого Сина у Святому Дусі: Євхаристія – це таїнство Пресвятої Тройці, висловлене нам у таїнстві Воплочення.
Утвердитися у вірі, черпаючи чисте світло правди з таїнства Різдва, – означає стати одним з тих обдарованих, кому Небесний Отець з довір’ям вручає втіленого Сина-Слово, та хто з вдячністю відповідає на запрошення стати вірним учасником здійснення відвічних спасенних задумів Божого Провидіння.
У Вифлеємі, в радісній події народження дитятка Ісуса, починає об’являтися повнота божественної правди про Триєдиного Бога та здійснюватися Його універсальна спасительна воля. Раз і назавжди започаткована в таїнстві Воплочення, вона довершується у смерті й Воскресінні Сина Божого, в якому історія спасіння людства знайшла свій центр, свою повноту та звершення.
Сьогодні наш народ проходить тяжкі випробування. В умовах т.з. «гібридної війни», яка є по суті відкритою агресією Росії, її поплічників та інших ідолопоклонників “руского міра”, проливається кров найкращих синів та дочок України. Сотні тисяч українських громадян стали вигнанцями на своїй батьківщині. Не менше потерпаємо і від іншої агресії, яка має більше моральний, як політично-економічний характер: пошесть корупції, вибіркове правосуддя, цинічність можновладців – все це роз’їдає суспільство, приводить до матеріального та духовного зубожіння, засіває зневіру. Але всупереч цьому, християнська та національна свідомість залишається незборною силою, здатною згуртувати суспільство задля здійснення чесних, благородних та справедливих цілей. Господь Ісус став Людиною, щоб бути разом з тими, хто терпить за правду, не шукає компромісів з лукавством, але боронить справедливість та просто любить свій народ не словами, але життям. Різдво є торжеством людяності, благородства та людської гідності – це дар Божої Любові, влитий в наші серця та силою віри вписаний в історію життям наших попередників, а тепер пишеться нашими ділами та свідчення. Зичимо всім бути відважними у вірі та перебувати в мирі з Богом, щоб мир Божий та Його щедре благословення спочило на кожному з Вас, ваших родинах, нашому народі та усій нашій Батьківщині Україні.
Христос Рождається! Славімо Його!
З Архиєрейським благословенням,
вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський
вл. Богдан Манишин,
Єпископ-помічник
Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці
в день святого пророка Аггея,
29 грудня 2016 року Божого