неділя
17
ТРАВЕНЬ
2026



Єв. – Йо. 34 зач.; 9, 1-38

1. Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого.
2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?»
3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому!
4, Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.
5. І поки я у світі - я світло світу.»
6. Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому.
7. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим!
8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?»
9. Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!»
10. Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?»
11. А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.»
12. Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той.
13. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв.
14. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі.
15. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.»
16. Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них.
17. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.»
18. Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого.
19. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?»
20. Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився.
21. А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.»
22. Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.
23. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте.
24. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.»
25. «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.»
26. Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?»
27. Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?»
28. Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні!
29. Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.»
30. У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив.
31. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує!
32. Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому.
33. Був би він не від Бога - нічого не спроможен би був зробити!»
34. Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?»
36. А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?»
37. Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.»
38. Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому.

Молитва на неділю сліпонародженого

Ідучи дорогою, ти, Господи, стрінув сліпонародженого чоловіка.
Учні ж, здивовані, питали тебе, кажучи: Учителю, хто згрішив: він, чи батьки його, що сліпим народився?
А ти. Спасе мій, відповів їм: Ні він не згрішив, ні батьки його, але, щоб виявились на ньому діла Божі.
Мені ж треба вчиняти діла того, хто послав мене, – діла, яких ніхто інший вчинити не може.
Сказавши це, власною слиною розмісив глей, і помазав йому очі, кажучи: Іди та вмийся в Силоамській купелі.
Він же, умившись, виздоровів і кликнув до тебе: Вірую, Господи! -і поклонився тобі.
Тому й ми кличемо: Помилуй нас!

Стихира на Господи взиваю