понеділок
16
ЛЮТИЙ
2026



Єв. – Лк. 96 зач.; 19, 29-40; 22, 7-39.

29. І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
30. кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть.
31. Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: Господь його потребує.”
32. Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.
33. Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв’язуєте осля?”
34. Ті відповіли: “Господь його потребує”.
35. А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
36. І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
37. А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
38. кажучи: “Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
39. Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
40. Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8. Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, – сказав, – “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
9. Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
10. Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11. і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
12. І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
13. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15. І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
17. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
18. бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
19. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
20. Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
23. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25. Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
28. Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30. щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31. О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32. та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
33. “Господи”, – сказав Петро до нього, – “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
34. А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
35. Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
36. “Нічого”, – відповіли. Він же до них промовив: “А тепер – хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37. Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
38. Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

Прославляю й величаю тебе, Господи, бо ти зглянувся на моє смирення і не залишив мене в руках ворожих, але врятував від лиха душу мою.
І нині, Владико, нехай покриє мене рука твоя, і нехай прийде на мене милість твоя, бо тривожиться душа моя та тяжко вона страждає при виході з мого нещасного й нужденного тіла, — щоб ніколи лукавий супротивник хитро не напав на неї і не замотав її у темряві за всі свідомі й несвідомі гріхи, які мені трапилися у цьому житті.
Будь милостивий до мене, Владико, і нехай не побачить душа моя понурого погляду лукавих демонів, а нехай приймуть її осяйні й світлі твої ангели.
Прослав твоє святе ім'я і своєю силою приведи мене на Божий твій суд.
Під час суду наді мною нехай не схопить мене рука князя світу цього, щоб втягнути мене, грішного, в пекельну безодню, але стань коло мене й будь мені Спасителем і Заступником.
Помилуй, Господи, забруднену пристрастями життя цього душу мою, і прийми її, очищену покаянням та сповіддю, бо ти благословенний на віки віків.
Амінь.

Молитва св. Євстратія