неділя
25
ЖОВТЕНЬ
2026



Єв. – Лк. 35 зач.; 8, 5-15.

5. “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали.
6. Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало.
7. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.
8. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.”
9. Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.
10. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.
11. Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже.
12. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.
13. Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.
14. А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.
15. Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.

Визволи, Богородице, від лукавих помислів смиренну душу мою і вчини її оселею Божою, щоб я завжди достойно прославляв Тебе.