неділя
4
ЖОВТЕНЬ
2026



Єв. – Лк. 17 зач.; 5, 1-11.

1. Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,
2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.
3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”
5. Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.
7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;
10. також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

Ученики Спасові, божественні апостоли, що спасительне слово посіяли по всіх краях землі і осяяли тих, що сиділи у темряві і тіні; мою душу, затьмарену чорнотою пристрастей, просвітіть вашими молитвами, всехвальні.