У час правління цісаря Діоклетіана проживав у Малій Азії, в місті Кападокії, християнський юнак Єрон. З ним жила його стара, й до того ж сліпа, мати. Єрон займався хліборобством. Якось, коли він працював у полі, на нього несподівано напали цісарські вояки і насильно хотіли забрати до війська. Однак він спротивився цьому і, вхопивши орчика, прогнав вояків від себе.
Згодом Єрон сховався у печері і вирішив не допускати до себе вояків, коли б вони знову намагалися забрати його до війська. Однак незабаром, за порадою одного приятеля, він відступив від свого наміру. Зрозумівши, що його має злучити з Богом мученицька смерть, він попрощався з матір'ю і добровільно здався воякам, які завели його до міста Мелітини. Його кинули до в'язниці, де чекали суду ще 32 християн. Після суду їх жорстоко мучили, а вкінці зарубали мечами. Сталося це 298 року.

Святий Лазар

Св. Лазар походив з Малої Азії, жив у VII сторіччі. Покинувши замолоду свою родину, він пішов на прощу до Єрусалима, де спочатку відвідав святі місця, а опісля вступив до монастиря св. Сави. Тут серед молитви і посту, в глибокій покорі і послухові настоятелям, він провів десять літ. Після висвячення на священика Лазар проживав якийсь час на самоті у пустелі, а згодом оселився на так званій Галісійській горі поблизу Ефесу й Смирни.
Тут однієї ночі він побачив огненного стовпа та почув ангельські голоси, які співали милозвучно: "Да воскреснет Бог і разточатся врази Єго". Після того він побудував на цьому місці церкву Христового Воскресіння. На неї велику пожертву дав тодішній цісар Константин IV. Біля церкви Лазар згодом поставив для себе стовп, на якому він, як "стовпник", провів багато літ. Господь наділив його силою творити чудеса й дав йому духа пророцтва. Згодом біля нього почали гуртуватися побожні мужчини, які, під його мудрим духовним проводом намагалися жити тільки для Бога й спасіння душі. Умер св. Лазар чудотворець на 72-му році життя.