Святий Мина

Святий Мина походив з Єгипту і був вояком за правління імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн. Будучи побожним християнином, він невдовзі покинув військо, бо не хотів переслідувати своїх братів у Христі. Мина оселився у пустелі, де ревною молитвою і строгим постом прославляв Бога. 304 року погани ув'язнили його, а потім зарубали мечем.

Святий Віктор і Стефаніда

Св. Віктор був вояком за часів цісаря Антоніна й служив у війську, правдоподібно, у Єгипті. Коли його комендант довідався, що він християнин, хотів примусити його, щоб Віктор приніс жертву поганським божкам. Але відважний Христовий борець не злякався поганських погроз і почав уголос прославляти Ісуса Христа. За це його піддали жахливим мукам.
Під час того почала прославляти Христа також молода жінка Стефаніда. За те її відразу ув'язнили і завели до поганського судді, котрий почав намовляти її відступити від святої віри. Коли вона таку намову рішуче відкинула, суддя наказав прив'язати її до крон двох дерев і роздерти надвоє. Після цього відрубали сокирою голову також св. Вікторові.

Святий Вінкентій

Славний мученик св. Вінкентій походив з Іспанії. Завдяки батьківській опіці єпископа Сараґосси, Валерія, молодий Вінкентій здобув глибоку релігійну освіту, і відтак став дуже побожним. Згодом Валерій висвятив його на диякона і доручив йому уряд проповідника. Під час жорстокого переслідування християн, що його ініціювали римські цісарі Діоклетіан і Максимільян, єпископа Валерія і диякона Вінкентія ув'язнили й мучили. Згодом Валерія прогнали на заслання, а Вінкентій віддав Богові свою святу душу. Сталося це у Валенсії 304 року.

Святий Теодор Студит

Св. Теодор Студит належить до найславніших ченців християнського Сходу. Народився у Царгороді приблизно 760 року і походив з дуже побожної родини, усі члени якої вступили до монастиря. Мати Теоктиста з дочкою вступили до жіночого монастиря в Царгороді, а батько Фотин із трьома синами переїхали до свого маєтку в Саккудіоні і там розпочали чернече життя. Недалеко від них, у монастирі на горі Олімпі, був аввою Теодорів дядько св. Платон. На той час, коли Теодор, найстарший Фотинів син, повністю посвятив себе Господеві, йому було 22 роки. Незабаром дядько Платон долучився до них і став їхнім ігуменом. Коли Теодор засвоїв необхідні богословські знання, дядько вислав його до Царгороду, де його висвятили на священика. У тому часі о. Теодор зробив великий поступ у християнській досконалості й науці.
У 794 році св. Платон зрікся настоятельства й, за згодою ченців, передав його Теодорові. У 799 році Теодор покинув зі своїми ченцями давній монастир, який перебував під загрозою нападу арабів, і прибув до Царгороду. Тут він перейняв так званий монастир Студіон, який був збудований 463 року римським консулом Іваном Студієм. Завдяки Теодоровій святості й розумному духовному проводові, число ченців зросло в Студіоні до тисячі. Для своїх ченців написав він тут новий устав, що докладно впорядковував усе їх життя.
Своє багатостраждальне життя закінчив 826 року на острові святого Трифона близько Царгороду. Перед смертю прийняв Святі Тайни, попрощався зі своїми ченцями і сказав їм, щоб позасвічували свічки й заспівали похоронну пісню: "Блаженні непорочні..." Коли дійшли до слів: "Во віки не забуду оправданій Твоїх, яко в них оживил мя єси...", він, проспівавши ці слова, віддав Богові свою праведну душу.