Святий Антоній Печерський

Святий Антоній Печерський народився 983 року у Любечі на Чернігівщині. Ще юнаком посвятив життя Господеві й жив у печері. Незабаром вирушив на грецьку гору Атон, щоб навчатися подвижницького життя. У монастирі св. Атанасія прийняв постриг у ченці. 1051 року він повернувся додому і оселився у печері на горі неподалік Києва. Там Антоній вів самотнє життя у молитві, чуванні й пості. Згодом до нього долучилися побожні юнаки, які бажали жити богоугодним життям. Антоній був основоположником чернецтва на Русі-Україні й засновником Києво-Печерської лаври. Останні роки свого чернечого подвигу прожив на самоті. Господь наділив його даром зцілення недужих. 1073 року Антоній уснув і був похований у Києво-Печерській лаврі. На його гробі діялися численні чуда.

Сорок п'ять мучеників, що в Никополі Вірменському

Сорок п'ять мучеників постраждали у вірменському місті Никополі за царювання імператора Лікинія (307-324), співправителя Костянтина Великого. Лікиній жорстоко переслідував християн, зокрема у своїй східній області видав указ віддавати на муки і смерть всіх, хто не погоджується повернутися до язичництва. Коли почалися переслідування в Никополі, більше сорока послідовників Христових зважилися добровільно з'явитися до гонителів, відкрито визнати віру в Сина Божого і прийняти муки. Святих ісповідників очолювали Леонтій, Маврикій, Данило, Антоній, Олександр, що відрізнялися своїм добродійним життям. Урядовець, до якого прийшли святі ісповідники, був здивований одностайністю і мужністю людей, які добровільно прирікали себе на муки і смерть. Він прагнув переконати їх відректися від Христа і принести жертву язичницьким богам, але святі були непохитні. Вони спростовували всі доводи правителя, доводячи йому всю помилковість віри в мерзенних, рукотворних язичницьких богів. Тоді урядовець наказав бити християн по обличчю камінням, а потім закувати і кинути до темниці.

братів-мчч., Франціска, Мутія і Рафаїла, і тих, що з ними, у Дамаску повбиваних