Християнський вояк Калістрат і його дружина
За правління імператора Діоклетіана в полку воєводи Персентина служив у кінці III ст. християнський вояк Калістрат. Якось його товариші почули, що він у молитві декілька разів промовив Ісусовк ім’я. Вони донесли про це воєводі, який намагався примусити Калістрата принести жертву поганським божкам. Але Калістрат не заплямував своєї душі ідолопоклонством. Тому його почали мучити різними способами.
Завдяки мужності Калістрата і його молитві за мучителів 49 вояків увірували у Христа. Тоді воєвода наказав Калістрата і новонавернених вояків зарубати мечем. Після цього до Христової віри навернулося ще 135 вояків. Щоб не довести до бунту цілого полку, цих новонавернених християн воєвода залишив у спокої. Вони поховали тіла 50 святих мучеників, а над їхнім гробом згодом збудували церкву.
|
Святий Ніл
Одним із найповажніших християнських мужів 10 століття, що наче великий світильник просвічував уми й огрівав серця своїх сучасників покаянним життям, апостольським словом і своєю культурною діяльністю, був св. Ніл, засновник монастиря в Ґротафераті коло Риму.
Кожного ранку до 9 години він писав святі книги. Особливим було те, що писав він дуже швидко, щодня виготовляючи один зшиток. Від 9 години до 12 молився. Разом з Пресвятою Богородицею й Святим Іваном Богословом ставав у дусі під хрестом розіп'ятого Спасителя і виливав перед Ним свою душу. Проказував псалми, бив багато поклонів. Від 12 години до 3 пополудні читав Святе Письмо й твори св. Отців, улюбленим із них був учитель Церкви, св. Григорій Богослов. Після 3 години проказував дев'ятий час і вечірню,згодом виходив на прогулянку, щоб відновити свої сили, оглядаючи красу природи і усією душею прославляючи Божу велич. Після заходу сонця споживав свою убогу їжу. Замість стола у нього був великий камінь. Харчувався він лише хлібом і водою, зрідка - овочами.
Коли Ніл, виснажений чуваннями і умертвленням, почув, що може утратити притомність, почав у постійній молитві чекати поклику Небесного Царя. Стривожені близьким відходом духовного отця монахи сиділи навколо його постелі з великим тягарем на серці. 25 вересня 1004 року, у навечір’я свята Івана Богослова, вірні учні занесли свого святого вчителя до церкви, пригадавши собі його слова, що монах повинен умерти в церкві. Коли закінчилася вечірня, а сонце кидало своє останнє проміння на землю, св. Ніл віддав душу в руки своєму Творцеві.
|
