вівторок
13
ЖОВТЕНЬ
2026



Єв. – Лк. 27 зач.; 6, 37-45.

37. Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.
38. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.”
39. Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?
40. Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.
41. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?
42. І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.
44. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.
45. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.

О Господи, почуй мою молитву, у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.
І не входь у суд із твоїм слугою, бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.
Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю, він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.
Дух мій тривожиться в мені і серце моє жахається в мені всередині.
Я згадую дні давні, роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.
До тебе простягаю мої руки; моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.
Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.
Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.
Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.
Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.
Спаси мене, Господи, від ворогів моїх – бо до тебе прибігаю.
Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.
Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.
Живи мене, о Господи, імени твого ради, у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.
І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.
І і вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.