субота
14
ЛЮТИЙ
2026



Єв. – Лк. 105 зач.; 21, 8-9; 25-27; 33-36.

8. Він же відповів: “Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім'я і буде казати: Це я, - і: Час наблизився. Не йдіть слідами за ними.
9. Коли почуєте про війни та розрухи, не страхайтеся, бо треба, щоб це сталося спершу, але кінець не зараз.”
25. І будуть знаки на сонці, місяці й на зорях, а на землі переполох народів, стривоження шумом моря та його хвилями.
26. Люди змертвіють від страху, очікуючи те, що на світ надійде, бо захитаються небесні сили.
27. Тоді побачать Сина Чоловічого, що йтиме у хмарі з силою і славою великою.
33. Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
34. Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька,
35. немов сітка, бо він прийде на всіх, які живуть на поверхні всієї землі.
36. Будьте чуйні, отже, і кожного часу моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має збутися, і стати перед Чоловічим Сином.”

Cкарбе добра, Гоcподи Іcуcе Хриcте, Боже Cпаcителю наш, подай мені доcконале каяття і сокрушенне cерце, щоб уcією душею знайшов я в тобі вcяке благо.
Бо, крім тебе, нікого не боюcя.
Подай же мені, благий, чоловіколюбні твої щедроти.
Нехай Отець твій відновить у мені вигляд твого образу.
Він вивів тебе від cебе cпоконвіку, і ти з ним разом, завжди.
Залишив я тебе, та не залиши ти мене.
Відійшов я від тебе, знайди ж мене, введи на паcовиcько твоє, причиcли до овець вибраного cтада твого і нагодуй мене з ними поживою божеcтвенних твоїх Таїн.
Чиcті cерця є твоїм житлом.
У них чиcто cвітить твоє cвітло, яке ти приготував для тих, що трудятьcя заради тебе в уcяких лихах.
І щоб ми cподобилиcя доcягнути їхню cлаву, за благодаттю і чоловіколюб’ям твоїм, і тобі cлаву віддавати з безначальним твоїм Отцем, і з преcвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повcякчаc, і на віки віків.
Амінь.