Святі Пров, Тарах і Андронік
Св. Пров, Тарах і Андронік походили з Малої Азії. Під час допитів, намов до відступництва від Христової віри та жорстоких мук, гладіатори зарубали їх мечами 304 року.
Авксентій II, єпископ міста Мопсвестії, збудував на честь святих мучеників величну церкву, куди перенесено частину їхніх мощів.
|
Святий Косма
Святий Косма був родом з Єрусалима. Після смерті батьків, хлопцем заопікувався батько св. Івана Дамаскина. Він забрав хлопця до себе в Дамаск, де під проводом учителя-ченця Косма разом зі святим Іваном вивчали Святе Письмо та різні церковні науки. Після закінчення навчання обидва юнаки пішли до єрусалимської лаври св. Сави і там постриглися у ченці. У час іконоборства товариші відважно обороняли правдиву віру від єретиків.
У 734 році Косма був висвячений на Маюмського єпископа. Він як добрий пастир дбайливо управляв своєю єпархією. Косма був автором гарних церковних пісень й канонів на Господні та Богородичні свята. Косма був мужем покірної та лагідної вдачі і проводив своє життя у молитвах, постах й чуваннях. Уснув 781 року.
|
Святий Мартин
Святий Мартин походив з Горішньої Паннонії і був сином поганського військового старшини. На десятому році життя він добровільно почав готуватися до тайни Хрещення. Коли йому було п'ятнадцять років, його змусили вступити до війська. Хоч він у тому часі не був іще охрещений, проте уже тоді жив християнським духом і при війську вів більш чернече, ніж вояцьке життя. Оповідають, що коли раз під час лютої зими він побачив майже голого прохача, що трясся від холоду, то витягнув свого меча, розтяв надвоє свого вояцького плаща і дав половину вбогому, щоб накрився і загрівся. Вночі побачив Мартин у сні Ісуса Христа одягненого в ту половину його плаща, що її він дав був убогому.
Коли приблизно 371 року помер турський єпископ, на його наступника священики з народом вибрали Мартина. Після свячень він замешкав у келії поза містом, де незабаром постав монастир, у котрому під його духовним проводом жило вісімдесят ченців. Багато ченців з цього монастиря стали єпископами, бо не було міста, що не бажало б мати пастирем Мартинового учня.
Мартин відійшов у вічність приблизно у 400 році.
|
