вівторок
7
ЛИПЕНЬ
2026



Єв. – Мт. 52 зач.; 13, 24-30.

24. Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
25. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
26. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
27. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
28. Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
29. Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
30. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”
31. Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”
33. Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –
34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,
35. щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

Хрестителю Христовий, проповіднику покаяння, не відкинь мене, що каюся, але, єднаючись із небесними воїнствами, молися до Владики за мене недостойного, лінивого, немічного й засмученого, що потрапив у багато лих і обтяжений бурхливими думками ума свого.
Я бо є пристановищем злих діл, ніяк не кладучи кінець гріховним звичкам своїм – розум бо мій прибитий до земних речей.
Що робити – не знаю, і до кого прибігти, щоб спасенна була душа моя?
Лише до тебе, святий Іване, одноіменного благодаті, бо знаю тебе як перед Господом, після Богородиці, більшого за народжених усіх.
Ти бо сподобився торкнутися голови Царя Христа, Агнця Божого, що бере гріхи світу.
Моли Його за грішну душу мою, щоб віднині, немов о годині одинадцятій, взяв я на себе благий тягар і прийняв заплату з останніми.
О Хрестителю Христовий, достойний Предтече, останній пророче, перший мученику, посників та пустельників наставнику, чистоти вчителю й близький друже Христовий!
Тебе молю, до тебе прибігаю: не відкинь мене від твого заступництва, але підійми мене, що впав багатьма гріхами.
Обнови душу мою покаянням, як другим хрещенням, бо ти обох єси проповідник.
Випроси мені істинне покаяння й відпущення гріхів та даруй увійти туди, куди ніщо скверне не входить – у Царство Небесне.
Амінь.