п'ятниця
17
ЛИПЕНЬ
2026



Єв. – Мт. 63 зач.; 15, 29-39.

29. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.
30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.
31. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
32. Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”
33. Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”
34. Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.”
35. Тоді він звелів людям сісти на землю,
36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.
37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.
38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.
39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.

Ти, що висушив джерело страждань кровоточивої, коли та доторкнулася до країв одежі Твоєї, дай мені відпущення прогрішень – тому, хто з безсумнівною вірою до Тебе прибігає, і прийми мене, як і її, і зціли мою болість; Господи, перше, ніж до кінця загину, спаси мене.