Святий Павло жив у IV ст. і походив з міста Солуня, що у грецькій частині Македонії. Довший час був писарем царгородського патріарха Олександра, а потім дияконом. Після смерті святого Олександра диякон Павло був висвячений на єпископа і став його наступником на патріаршому престолі. За намовою єретиків-аріян імператор Констанцій усунув Павла з патріаршого престолу і засудив на вигнання, а його місце посів аріянський єпископ Євсевій з Нікомидії.
Патріарх Павло прибув до Рима, де зустрівся зі св. Атанасієм Олександрійським, який також перебував у вигнанні через аріян. Коли Папа Юрій довідався про Павла й Атанасія, то скликав 341 року Синод, який виправдав обох патріархів і наказав повернути їм патріарші престоли. Після смерті Євсевія Павло посів патріарший престол, але аріяни ще двічі проганяли патріарха на заслання. Під час останнього вигнання він був у Месопотамії, Сирії, а також у Вірменії, де аріяни шість діб морили його голодом, а потім задушили. Ці трагічні події відбулися 351 року.