На Твоє милосердя, милостивий, надіючись, оспівую Твоє невимовне довготерпіння, величаю невимовний Твій промисел, славлю безмірну милість, через яку Ти прихилився задля мене, осудженого, – щоб я був виправданий.
До стовпа, Спасе, прив’язаний і без милости битий – Милостивий, розв’яжи мене, молюся, від пут гріхів моїх.
Терням вінчаний – душі моєї гріховне терня викоріни.
Тростиною по голові битий – зітри голову змія, що ранить мене жалом гріха.
В багряну ризу одягнений і переданий мучителям – просвіти мені, Царю, одежу душі, щоб увійшов я у Твою прекрасну палату.
До розбійників причислений, Ти і Хрест на раменах поніс – прожени Хрестом Твоїм розбійника ворога, що шукає вбити душу мою.
Знаю, що Ти, Ісусе довготерпеливий, був люто зранений: від маківки голови Твоєї святої аж до стіп не було в Тебе цілого місця.
Що ж сказати про невимовне чоловіколюбство Твоє, Христе Спасителю?
Лише в сокрушенні серця мого поклоняючись Твоїм пречистим страстям і з любов’ю їх цілуючи, кличу: помилуй мене, грішного.
До Хреста прибити себе зволив єси – прибий до заповідей Твоїх моє серце.
Піднесений з Хрестом на горі Голготі, піднеси помисли мої до небес, щоб завжди про вишнє розважав.
Жовчю та оцтом напоєний – осолоди серце моє, гріхом згірчене, Твоєю любов’ю, і спраглого мене напій потоком солодости Твоєї.
Руки Твої пречисті простягнув єси для прийняття всіх – прийми мене грішного.
Ти, що ноги мав прибиті, бажаючи завжди з грішниками бути – будь зі мною, грішним, стримуючи ноги мої від усякого лукавого шляху.
Серце мавши відкрите – яви благодать Твою на мені, грішнім.
Голову пречисту на Хресті схилив єси – почуй недостойні молитви мої, о предивна глибино милосердя, Христе Боже, що за розпинателів Твоїх Богу Отцеві молився – дай і мені, грішному, цю благодать, щоб любити ворогів моїх і молитися за них.
Розбійнику розкаянному рай відкрив єси: споглянь, світло моє, на мене, грішного, подай покаяння й відкрий мені двері милости Твоєї та пом’яни мене, недостойного, у Царстві Твоїм.
Врешті, передав єси духа свого пресвятого в руки Богу Отцеві – прийми, Творче, дух мій в часі кончини моєї.
З Хреста знятий і в гріб покладений був єси як мертвий – Ти, Спасе, що живеш у світлі неприступному – зніми із мене тяжкий тягар гріховний, та не відмов, Чоловіколюбче, вселитися у гріб серця мого недостойного для умертвлення тілесного мого мудрування, щоб більше не для себе я, тлінне творіння Твоє, жив, але для Тебе, Господа й Бога мого.
Твоїм же милосердям, о всемилостивий, хай сподоблюся бачити Тебе, Творця і Спасителя мого, за прийняття хресної смерти славою й честю увінчаного, у світлі неприступної Твоєї слави, де з безпочатковим Твоїм Отцем і з пресвятим, і благим, і животворним та одноістотним Твоїм Духом царюєш перед віками, і нині, і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.
