середа
8
КВІТЕНЬ
2026



Мт. 108 зач.; 26, 6-16

6. І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
7. підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
8. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
9. Це можна б було дорого продати й – дати бідним!”
10. Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
11. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
12. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
13. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
15. і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
16. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

Молитва на Святу Велику середу

Господи, жона, що у многі гріхи впала, Твоє відчула Божество і, прийнявши чин мироносиці, ридаючи, приносить Тобі ще до погребення миро, – «Горе мені! – промовляючи, – бо ніччю є для мене жага розпусти і пітьмою безмісячною – пожадання гріха!
Прийми мої джерела сліз, Ти, що з хмар виводиш воду моря.
Прихились до моїх стогонів сердечних, Ти, що прихилив Небеса невимовним Твоїм умалінням.
Обцілую пречисті Твої ноги, ще й обітру їх голови моєї волоссям – ті, шум од яких Єва в Раю пополудні почувши у вухах, зі страху сховалася.
Гріхів моїх множества і судів Твоїх безодню – хто дослідить?
Душеспасителю, Спасе мій, не погордуй же мною, Твоєю рабою, Ти, що маєш безмірну милість!»

(стихира, глас 8)