п'ятниця
20
БЕРЕЗЕНЬ
2026



Іс. 29, 13-23

13. І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною - то лише вивчена заповідь людська,
14. тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.»
15. Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?»
16. Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє?
17. Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс?
18. Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми.
19. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.
20. Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли,
21. що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували.
22. Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме.
23. Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім'я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.

Молитва на п’ятницю четвертої седмиці Великого Посту

Страсть Твою, Христе, що всім смертним виточила безстрастя, сподоби видіти в безстрасті, тих, що поклоняються Твоєму хресту чесному, і гріхи наші зневаж, і синами істинного воскресіння нас вчини.

(Тропар 9 пісні канону).