Святий пророк Йоіл
Св. пророк Йоіл жив на вісімсот літ перед Христом. Його устами грозив Бог своєму вибраному народові тяжкими карами за невдячність, а одночасно своєю безмежною добротою кликав їх до покаяння: "Оберніться до Мене всім серцем у пості, плачі й жалю. Роздирайте свої серця, а не одежу, і наверніться до Господа, свого Бога, бо Він добрий і милосердний, довготерпеливий і багатий на милосердя та й боліє над нещастям...
Про зіслання Святого Духа Йоіл пророкував: "І станеться після того, що на всякого зіллю свого Духа, і будуть ваші сини й ваші дочки пророкувати; старим людям у вас будуть сни від Мене снитися та й молоді будуть у вас видіння бачити".
|
Святий Уар
За цісаря Максиміяна служив у Єгипті при війську хоробрий вояк Уар, котрий таємно був християнином. Під час переслідування християн він заходив до в'язниць і допомагав ув'язненим християнам. Коли одного разу до в'язниці привели сімох пустельників, він негайно поспішив до них і провів з ними цілу ніч у побожних розмовах, а опісля довгий час приносив їм до в'язниці поживу. Коли в тому часі один із пустельників помер, Уар зголосився на його місце. Незабаром він загинув мученицькою смертю за Христову віру, на початку 4 століття.
Тіло св. Уара забрала християнка Клеопатра і таємно перенесла до Сирії, де його з пошаною поховала. До гробу св. мученика почали приходити християни. Згодом Клеопатра збудувала церкву св. Уара, у ній збергіаються мощі св. мученика. Коли помер її син, вона поховала його біля гробу св. Уара. Опісля роздала свій маєток убогим, а сама проживала до смерти у молитві й пості при церкві св. мученика Уара.
|
Святий священномученик Садот
Святий Садот (ім’я це означає – “приятель царя”) був єпископом міст Селевкії і Ктисофона в Персії, а владичий престол обійняв він після святого Симеона (пам’ять його вшановуємо 17 квітня). Коли почалося страшне переслідування християн за короля-кровопивці Сапора, святий Садот уві сні побачив драбину, що сягала аж до неба. На самому вершку її стояв святий Симеон і сказав до нього: “Ходи до мене, Садоте, не бійся, я вчора сюди вийшов, а ти вийди нині!”
Так святий Садот дізнався, що його чекає мученицька смерть, бо й святий Симеон був замучений за Христову віру. І видіння сповнилося, невдовзі мучитель Сапор наказав схопити святого Садота та ще 128 християн, серед них 9 дівиць, що були посвячені Богові. П’ять місяців страждали вони заковані у в’язниці і молили Господа, щоб сподобив їх достойно потерпіти за святу віру. А коли вмовляння зректися Христової віри і поклонитися сонцю, яке перси мали за божка, не допомогли, то всіх їх мучитель засудив на смерть. Вони радо прийняли цей вирок, гаряче дякували за це Господеві і молитвою скріплювали свою віру. А потім всі нахилили свої голови під мечі катів. Святого Садота завели на місце, що звалося Витлапат, і там упала його голова від удару меча, а душа піднеслась перед престол Христа і Спаса нашого.
|
