четвер
19
ЛЮТИЙ
2026



Єв. – Лк. 110 зач.; 23, 1-34. 44-56.

1. Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
2. І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-Цар.”
3. Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
4. Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
5. Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
6. Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
7. а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8. Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
9. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
10. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
11. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
12. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
13. Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
14. Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
15. Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
16. Тож я його покараю і відпущу.” 17. Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
18. Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
19. Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20. Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
21. Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
22. І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
23. Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг.
24. Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
25. І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
26. І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27. Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28. Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29. Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30. Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас!
31. Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34. Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години,
45. бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
46. Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.
49. Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна,
51. що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52. цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54. День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.
55. Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56. Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.

Господи, Ти дав мені заповідь Твою – любити, і я приймаю її усім моїм єством; але в собі самому не знаходжу сили цієї любові.
Ти єси Любов; тож прийди і сам оселися в мені, і звершуй все те, що Ти заповідав нам, бо заповідь Твоя безмірно перевищує мене.
Знемагає ум мій пізнавати Тебе; не може дух мій проникнути в тайни життя Твого.
Хочу у всьому творити волю Твою, але дні мої спливають у безвихідних протиріччях.
Боюся втратити Тебе через ті злі помисли, що в серці моєму; і страх цей розпинає мене.
Тож прийди і спаси мене потопаючого, як спас Ти Петра, який насмілився піти Тобі назустріч по морських водах.

Молитва Софронія Сахарова