четвер
30
ЛИПЕНЬ
2026



Єв. – Мт. 81 зач.; 20, 17-28.

17. Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
18. “Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
19. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його; а третього дня воскресне.”
20. Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
21. Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.”
22. У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.”
23. Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.”
24. Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
25. Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
26. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
27. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
28. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Як створіння у Створителя нашого, милости просимо: Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй.
Усе бо благе від Тебе для нас; усе ж неправедне – від нас Тобі.
Усі бо ми ухилилися, всі разом стали негідними.
Немає ні одного з нас, який побивався б і подвизався б за небесне, але всі про земне, усі про печалі житейські побиваємося.
Бо зник праведний на землі, не тому що Ти оставляєш нас чи нехтуєш нами, але тому що ми Тебе не шукаємо – воліємо тільки те, що видиме.

Тому-то боїмося, щоб не вчинив Ти з нами, як із Єрусалимом, який оставив Тебе і не ходив путями твоїми.
Але не чини нам, як і їм, за ділами нашими, ні за гріхом нашим не воздавай нам.
Радше стерпи нам, і ще довго стерпи!
Припини гнівний свій полумінь, який простягається на нас, рабів твоїх, сам направляючи нас на істину твою, навчаючи нас творити волю твою, бо Ти єси Бог наш, і ми – люди твої, твоя часть, Твоє ж насліддя.