Початок Спасового посту
Християни перших віків завжди готувалися постом і молитвою до великих празників. З цієї священної практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. Насамперед це Великий піст перед світлим празником Господньої Пасхи. Перед празником Христового Різдва ввійшов у звичай піст Пилипівки. З особливого культу до святих верховних апостолів Петра й Павла виник піст Петрівки. А вкінці прийшов наймолодший з чотирьох річних постів — піст Успенський. Ним ми приготовляємо себе до найбільшого празника Пресвятої Богородиці, її святого Успення. Так ми наслідуємо пости й молитви Пречистої Діви Марії, якими вона готувалася до зустрічі Свого Божого Сина у Своєму святому Успенні. Успенський піст відомий у нас також як Богородичний, Спасо-Богородичний, чи Спасівка. Звернемо увагу на історію цього посту, тривання та його практику у перших віках християнської Руси-України.
|
Похід із чесним Древом чесного і животворящого Хреста
Було це за князя Андрія Боголюбського, правителя Суздальсько-Ростовської землі, онука Мономаха. (Ім’я його Боголюбський пішло від міста Боголюбова, яке він заснував.) Після смерти свого батька Юрія Довгорукого, у 1156 р. він зійшов на княжий престол у Володимирі над Клязьмою. За розум і справедливість у старовинних літописах його називали “другий Соломон”. Помер 1174 р., підступно убитий через особисту помсту.
У 1164 р. великий князь пішов війною на болгар, що жили над Волгою. За легендою, перед початком битви князь зі своїм військом ревно молилися перед іконою Пречистої, яку було привезено з Вишгороду. Потім священики несли хрест та ікону перед військом, і Бог поблагословив руський меч, бо дав князеві перемогу над ворогами. Коли всі повернулися до табору, то побачили, що образ Пречистої сяє незвичайним світлом. Сталося це 1 серпня, в роковини хрещення Київської Руси, за святого Володимира. У той же час грецький імператор Мануїл I (1143-1180) так само наказав нести хрест та ікону Богородиці перед військом у битві з невірними сарацинами і розбив їх ущент. Обидва правителі, Андрій та Мануїл, дізнавшись взаємно про чудесну допомогу Пречистої, постаралися про те, щоб пам’ять цього чудесного покрова і допомоги, яку християни отримали у війні проти поган, вшанували як святковий день.
Напередодні празника патріярх у Царгороді урочисто переносив святий хрест із царської палати до храму святої Софії, тому і нині обходимо передпразденство цього празника. На сам празник священик переносить хрест із престолу на тетрапод, щоб вірні могли поклонитися животворній силі Господнього хреста. А оскільки Українська Церква вшановує сьогодні також і пам’ять хрещення Руси, то в цей день відбувається посвячення води.
|
Праведний Єлеазар, Соломонія та її семеро синів
Великі нещастя впали на ізраїльтян 166 року перед народженням Христа за часів безбожного сирійського царя Антіоха, який намагався примусити євреїв перейти на поганську віру. Багато юдеїв відступило тоді від своєї віри в правдивого Бога, але деякі залишилися Йому вірними до кінця. Славними мучениками у час цього переслідування стали праведний Єлеазар, Соломонія та її семеро синів.
Єлеазара, старозавітнього священика, вояки намагалися підкупити грішми, щоб він відрікся своєї віри, залякували, жорстоко катували, аж поки він віддав Богові свою душу. Після Єлеазара мученицькою смертю загинули семеро синів Соломонії, яка бачила смерть кожної своєї дитини, а опісля й сама віддала життя за віру в Бога та Його святий закон. Святі мученики Макавейські загинули в сирійському місті Антіохії. Назву "Макавеї" одержали від Юди Макавея, ізраїльського героя в тогочасній боротьбі за рідний край і Божий закон.
|
