Святий Йоанікій Великий
Святий Йоанікій Великий народився 754 року в Малій Азії. Коли хлопцеві виповнилося 19 років, він пішов до війська, де прославився своєю відважністю. У той час він став на бік іконоборців, але після розмови із побожним ченцем відійшов від них і став ревним оборонцем правдивої віри та святих ікон. У 40 років покинув військо і вступив до монастиря на горі Олімп у Бітинії.
Йоанікій жив у декількох монастирях, а згодом усамітнився й провів у молитві й пості двадцять років. У той час Бог обдарував Свого вірного слугу даром чудотворення і пророцтва. Тоді Йоанікій постригся у ченці. Під кінець свого життя він поселився у пустелі, де 846 року помер, маючи 92 роки. За велику побожність і численні чуда, якими Бог прославив Йоанікія, одного з найславніших ченців християнського Сходу, Церква надала йому почесне звання Великий.
Святі Нікандр і Єрмей
Святі Никандр і Єрмей були учнями апостола Тита. Тит поставив св. Никандра першим єпископом міста Мир в Ликії. Бог благословив трудам своїх слуг, з кожним днем Христове стадо зростало, все більше поган приймали святу віру і хрещення. Коли ж прийшли часи лютого переслідування вірних, на суд до старости Ливанія привели двох святих слуг Божого престолу Никандра і Єрмея. Мучитель наказав їх жорстоко побити, а потім, прив’язаних до коней, волочити по майдані. З Божою поміччю вони стійко перенесли ту муку, після якої їх кинули до в’язниці.
Та через кілька днів страждальців чекав новий суд і нові муки. Кати шматували їх тіла гострими бритвами, припікали свічками, у голову забивали цвяхи, а під нігті рук – тріски. Під кінець святих мучеників, уже ледь живих, кинули у викопаний гріб і засипали землею. Їх чесноти і страждання Господь Бог винагородив славою у своєму царстві небесному.
|
